Основні види риб, що водяться у водоймах Чернівецької області



Вирезуб причорноморський

У бічній лінії більше 53 лусок. Тіло відносно довге, низьке, майже не стиснуте з боків. Довжина основи анального плавника менша його висоти. Черево за черевними плавниками заокруглене з боків, плоске (немає кіля, вкритого лускою). Спинний плавник починається трохи попереду від вертикалі початку основи черевних плавників. Рило досить довге, тупе, при кінці потовщене і високе, трохи виступає над верхньою щелепою. Рот відносно невеликий, нижній, дещо косо зрізаний.

Глоткові зуби міцні, розташовані в один ряд, масивні, при вершині розширені й потовщені, гладенькі (не зазублені і не складчасті), деякі на кінці  іноді гачкоподібподібні загнуті. Черевна порожнина тіла світла (жовтувата). Луска середніх розмірів, щільно вкриває тіло. Статевої зрілості досягає у віці 4, переважно 5-6 років, при довжині тіла 50 см і більше. Розмноження з другої половини квітня - травні, при температурі води до 10-11°С. Плодючість до 259,6 тис. ікринок. Ікра клейка, відкладається за один раз на швидкій течії і гальково-кам'янистому ґрунті. Молодь живиться нижчими водоростями, тваринами планктону і бентосу, дорослі риби споживають переважно молюсків, ракоподібних, менше рослинність.


Плоскирка європейська

Найбільша довжина тіла близько 30 см, маса до 400 г, тривалість життя до 8-10 років.

Тіло високе, помітно стиснуте з боків. Голова маленька, рот невеликий, напівнижній. Очі великі. На череві за черевними плавцями, є не вкритий лускою шкірястий кіль. Спинний плавник високий, анальний – довгий. Плоскирку часто плутають з молоддю ляща, від якого вона відрізняється дворядними глотковими зубами, меншим числом лусок у бічній лінії та розташуванням анального плавця по відношенню до спинного. Спинний, хвостовий і анальний плавники сірі, грудні і черевні – жовтуваті, іноді червонуваті, чим вона і відрізняється зовні від ляща. Крім цього, у плоскирки більша луска, на відміну від ляща, особливого у спинного плавника.

Прісноводна зграйна придонна річкова риба слабо проточних вод, тримається ділянок з піщано-мулистим або замуленим гальковим чи кам’янистим ґрунтом. Статевої зрілості самці досягають у віці 2-3 років при довжині тіла 5-9 см., самки 3-4 при довжині тіла 7,5-9,5 см. Нерест порційний (ікра відкладається кількома порціями)


Лящ звичайний

Найбільша довжина тіла близько 60 см, маса понад 1 кг, тривалість життя 15-16 років.

Тіло відносно видовжене, високе стиснуте з боків. Голова маленька, рот невеликий, напівнижній. На череві за черевними плавцями, є не вкритий лускою шкірястий кіль.  Плавці сірі, при кінцях майже чорні. Забарвлення мінливе: у молоді світліше, у дорослих значно темніше.

У молоді спина сірувато-біла з сріблястим відтінком, у дорослих риб — темно-сіра, боки золотисто-жовті. У спинному плавці ляща є 9 розгалужених променів, у підхвостовому — 24—29, рот напівнижній, малий. Лящ належить до риб з тривалим періодом життя. Нереститься в травні коли вода прогріється до 16—17°. Статевозрілими риби стають на восьмому році життя при довжині тіла 28—30 см. Статевозрілі самці і самки лящів косяками виходять на мілководдя, гучним плесканням сповіщаючи про початок нересту. Риби часто підстрибують над водою. Здебільшого це буває серед ночі. Під час нересту самці мають на голові і тулубі горбочки. У карпатських водоймах лящ — нечисленна риба, тому промислове значення його мале.


Клепець європейський

Найбільша довжина тіла до 30-35 см, маса до 1 кг, тривалість життя близько 8-10 років.

Тіло видовжене, високе, сильно стиснуте з боків. На череві за черевними плвцями є шкірястий кіль не вкритий лускою. Голова невелика, рот маленький, напівнижній. Рило м’ясисте, товсте, дещо виступає над ротом уперед. Очі великі. Спина попеляста, темно-сіра, з блакитним вилиском, боки і черево сріблясто-білі, всі плавці сірувато-білі, темніші при кінці. Райдужка очей білувато-срібляста, що стало підставою для іншої назви – білоочка. Нижня частина хвостового плавника помітно довша верхньої. Дуже довгий анальний плавник.

Прісноводна зграйна придонна річкова риба, яка тримається глибоких руслових частин річок. Статевої зрілості самці досягають у віці 3-4 років при довжині 12-16 см, самки 4-5 років. Ікра відкладається з а один раз. Занесена до списків Бернської конвенції і Європейського червоного списку.


Стерлядь

Довжина тіла особин, виловлених протягом останніх ЗО років у карпатських річках, не перевищує 125 см, маса — 16 кг. Найчастіше трапляються особини віком до 8 років, масою до 900 г, завдовжки до 70 см." Охороняється цілорічно. Стерлядь легко відрізнити від інших риб за величиною, витягнутим вузьким рилом, довгими бахромчастими вусами, що сягають до рота, двороздільною нижньою губою із щільно прилягаючими боковими щитками, нерівнолопа-тевим хвостовим плавцем. Замість звичайних лусок вкрита кістяними щитками, розташованими поздовжніми рядами. Щитки спинного ряду не торкаються один одного, а бічних рядів щільно прилягають один до одного. Забарвлення стерляді сірувато-буре. На відміну від інших осетрових живе більш-менш осіло в прісних водоймах, у море не йде.

Нереститься стерлядь у місцях постійного перебування або недалеко від них на глибоких (понад 3 м) ділянках водойм піщаним або глинистим дном й уповільненою течією. Відкладає ікру протягом квітня чи травня, залежно від температури води. Починає нерест, коли температура води перевищує 16°. Одна самка відкладає не менше 100 тис. ікринок, а крупні особини — до 1 млн. Починає розмножуватись через три роки.

Живиться стерлядь личинками комах та іншими безхребетними, яких знаходить на дні водойм (молюски, ракоподібні, черви). Зимує в ямах на глибині понад 3—5 м. У пошуках місць, придатних для зимівлі, часте мігрує вниз по течії Тиси, Дністра, Пруту, а весною повертається назад, шукає зручних нерестилищ.


Струмкова форель

Поширена в гірських частинах рік та в струмках. Досягає висот 800—1000 м над рівнем моря. Тримається ділянок з течією 1—3 м/сек., температурою води не вище 16° і насиченістю киснем понад 10 мг/л. Не переносить забруднення води речовинами, які поглинають кисень (нафта, нафтопродукти, феноли, смоли, барвники, луги, кислоти, комунальні стоки, мінеральні добрива, отрутохімікати, хлорне вапно). Особливо чутлива до забруднення води ікра, що розвивається, а також личинки і мальки, які швидко гинуть. Відрізняється струмкова форель від інших лососевих риб яскравим забарвленням — наявністю з боків тіла округлих червоних і чорних цяток із світлою вузькою облямівкою. В особин, які тримаються глухих, сильно затінених водойм, переважають темні плями, спина темно-бура, боки тіла зеленуваті, а в тих, що живуть у добре освітлених гірських річках, червоні, спина оливково-зелена, боки жовтуваті.

Температура води під час нересту струмкової форелі не перевищує 10°. Йдучи на нерест, форель переборює стрімкі течії, перепади, пороги тощо. На мілинах у великих особин над поверхнею води виступають спини. Самки з допомогою грудних плавців і хвоста розкидають галечник і роблять овальну заглибину — гніздо, в яке відкладають ікру. За кожною самкою рухаються по кілька самців, але запліднює ікру тільки один, найбільший і найсильніший. Протягом 20— 30 хвилин після відкладення ікринки мають здатність приклеюватись до підводного субстрату. Після цього самка прикриває ікру галечником, захищаючи її таким чином від змивання течією та поїдання хижаками. Поміж галечником добре циркулює вода і забезпечує ембріони під час їх розвитку киснем. Живиться струмкова форель переважно комахами, що літають над водоймами, листоїдами, павуками, бабками, веснянками, поденками, які потрапляють у воду, бокоплавами, молюсками, рибою, жабами, тритонами тощо.


Райдужна форель

Завезена в карпатські річки із Канади наприкінці XIX століття. Райдужна форель легко переносить температуру води до 20°, її можна вирощувати у басейнах і ставках. Максимальна довжина дорослих особин (віком понад 10 років) досягає 70 см, маса — 4,3 кг. Живе 10—12 років. Легко відрізняється від інших лососевих забарвленням: спина і боки блакитні з буруватим відтінком, вкриті великою кількістю темних цяток у вигляді краплин, які поширюються на спинний, жировий (другий спинний без променів) та хвостовий плавці. Вздовж бічної лінії тягнеться широка червонувата смуга з фіалково-синім відблиском, що нагадує райдугу. Тримається тих самих ділянок гірських річок, що й струмкова форель, але менш вибаглива до температурного і кисневого режиму і спускається по течії набагато нижче (в зону харіуса) і навіть у передгірні ділянки. Швидко зникає з водойм при їх забрудненні. Райдужна форель більш прожерлива і менш обережна, ніж струмкова, тому легко попадається на вудочку. Вона більш плодюча, ніж струмкова. Ікринки під час розвитку оранжево-червонуваті (в ікринок струмкової форелі колір зеленого горошку).

Нереститься протягом березня — квітня, для чого вибирає більш глибоководні галечникові ділянки гірських струмків і не піднімається так високо в гори, як струмкова форель. Інкубація і розвиток ікри у райдужної форелі проходить швидше: за 20—30 діб, залежно від температури води. Райдужна форель хоч і має гірші смакові якості, ніж струмкова, із-за меншої вибагливості до середовища, більшої плодючості стала важливим об'єктом штучного розведення в Карпатах.


Дунайський лосось, або головатиця

Дунайський лосось легко відрізняється від інших лососевих карпатської іхтіофауни здавленою з боків, як у щуки, головою, сильно розвинутими зубами, дрібною лускою. Вздовж бічної лінії у дунайського лосося є від 180 до 200 штук лусочок. Забарвлення спини сірувате з численними чорними цятками, боки з рожевуватим відблиском, черево білувате. У молодих риб (завдовжки до 20 см) на обох боках тіла є по 8—11 чорних поперечних смуг. Належить до ендемічних риб Дунайського басейну з тривалим життєвим періодом — понад 20 років.

У віці 12—16 років досягає 150 см і 15—21 кг, проте такі крупні особини зустрічаються надто рідко. Навіть екземпляри масою 5—6 кг і завдовжки 60—70 см є рідкістю. Дунайський лосось хоч і зберігся як біологічний вид у деяких карпатських річках, проте він нечисленний і вимагає суворої охорони. Потрібно все зробити для того, щоб захистити його від повного вимирання, адже це одна з найцінніших риб карпатської фауни. Віддає перевагу глибоким ділянкам гірських водойм, де є вимоїни, вибиті водоспадами вири, біля порогів, підмитих берегів із звислими скелями, урвищами. Здебільшого тримаються невеликими групами по З—5 особин однакових за розмірами. Пояснюється це надмірною ненажерливістю, хижацтвом цієї риби, яка швидко хапає і з'їдає менших від себе особин, в тому числі і свого виду.

Нерестові ігри тривають 3—5 діб. За цей час кожна пара робить заглибину, в яку самка відкладає 10— 20 тис. оранжевих ікринок діаметром по 4,5—5 мм. Чим старша самка, тим вища її плодючість. Здебільшого дорослі особини тримаються окремо від мальків і молоді, а дуже крупні живуть поодинці в ямах і на глибоких ділянках рік, звідки чатують на інших риб, дрібних птахів, ссавців, жаб, плазунів, які потрапили у воду. В період нересту риби не живляться. Статевозрілою молодь стає на третьому (у сприятливих умовах) — четвертому році життя. Живиться молодь лосося спочатку дрібними водними «організмами, пізніше комахами, які потрапляють у воду, а з шестимісячного віку починає хапати дрібних риб, пуголовків, жаб. Веде хижацький спосіб життя.


Харіус

Виявлений в усіх річках з гірською течією, у багатьох з них є основним конкурентом форелі в добуванні корму. До гідробіологічного режиму водойм менш вибагливий. Не переносить забруднення водойм, як і лососеві риби. Харіус відрізняється від лососевих високим і довгим спинним плавником, міцною, щільною і великою лускою, нижнім ротом, дрібними і слабими зубами. Забарвлення харіуса мінливе, залежить від віку, фізіологічного стану, пори року. В нешлюбний період спина й боки у дорослих особин сіро-зелені з яскравими чорнуватими цяточками, весною переливають рожевим відтінком, з 10—13 тонкими темними смугами. На спинному плавці є 2—3 ряди синіх і червонуватих прямокутних довгастих цяток у вигляді штрихів. Непарні плавці фіалково-блакитні, парні — жовтувато-золотисті. Під час нересту набував більш яскравого забарвлення. Харіус віком понад 5 років досягає маси 1,2 кг і 40—45 см у довжину. Живе 10— 12 років. Віддає перевагу ділянкам гірських річок з глибокою водою, повільною течією і кам'янистим дном (заводі серед порогів, перепадів, бистрин). Живе косяками по 5—10 особин. Нереститься у березні—квітні. Відкладає ікру на ділянках водойм з добре освітленим, вкритим піском чи дрібним галечником дном. При сприятливих умовах самки відкладають ікру на третьому році життя. Самці досягають статевої зрілості пізніше — на четвертому і навіть на п'ятому році життя.


Щука

Перевагу віддає слабопроточним водоймам з болотною рослинністю. Добре почуває себе в меліоративних та інших каналах з чистою водою. Легко відрізняється від інших риб зовнішнім виглядом. Майже циліндричний тулуб завершується довгою здавленою головою з широкою пащею, що нагадує дзьоб качки, спинний плавець відсунутий далеко назад. Щелепи озброєні великими гострими зубами. Нижня щелепа дещо виступає. Спина у неї темнувата, боки сіро-зелені з білуватими плямками, черевце біле. На плавцях має поперечні тонкі темні смуги. У холодних, з швидкою течією водоймах (гірська зона), де кормів обмаль і короткий вегетаційний період, росте повільно, проте порівняно з іншими видами риб приріст щуки у цих водоймах можна вважати задовільним.

Нереститься протягом березня — квітня. Здебільшого на початок травня всі статевозрілі самки встигають відкласти ікру. Строки ікрометання майже повністю залежать від строків настання весни. Плодючість щуки залежить від віку і розмірів самки. Найбільшу кількість ікри (понад 100 тис.) відкладають самки масою зверх 3,5 кг. Ікра жовтувата, діаметром до 2,5 мм. Статевозрілими щуки стають на третьому або четвертому році життя. Вони першими відкладають ікру, старші щуки дещо пізніше (на 10—12 діб). Самок на нерест супроводжують самці. Якщо структура популяції щук не порушена, то кількість самців і самок буває однаковою.

Взагалі, щука живе осіло (у річках і в закритих водоймах). Кожна особина має свою мисливську територію, яку ретельно охороняє від інших, собі подібних. Розміри ділянки залежать також від наявності корму. Тільки перед нерестом і зимівлею в пошуках глибоких ям запливає на відстань 1—2 км. Поселяється переважно біля заток, тихих заводей. Живиться щука переважно рибою, а також жабами, пуголовками, крупні особини хапають птахів, водяних щурів, молодняк ондатри, норки, видри. Здебільшого підстерігає здобич і хапає із засади або переслідує на коротких відстанях. Тривалий час ганятись за здобиччю нездатна.


Карась звичайний, сріблястий

Поширений у заболочених слабо-проточних водоймах низини та передгір'їв. Віддає перевагу водоймам, багатим водоростями, ряскою. Живе у ставках, річках, каналах, залишених річищах, вода в яких влітку добре прогрівається. Може жити в непроточних водоймах. Схожий на коропа, але вусів не має. Забарвлення спини і боків у карасів, що живуть у проточній воді та в ставках,— сріблясто-сіре, черево біле, в особин, що живуть у болотах, стоячих водоймах,— жовтувате. Росте повільно. Особини старші восьми років мають масу 1—2 кг і довжину ЗО—35 см. Живе понад 10 років. Ікру відкладає протягом травня—червня. Плодючість залежить від віку і розмірів самки, яка стає статевозрілою на третьому році життя, коли важить 120—150 г. Відкладає від 10 до 50 тис. ікринок діаметром до 1 мм. Самці стають статевозрілими на другому році життя. Розвиток ікри при температурі води 16—18° триває 10— 12 діб, а через 2—4 дні личинки перетворюються у мальків.

Росте карась порівняно швидко у тепловодних ставках, де крім природних кормів є вдосталь і штучних. Карасем можна зарибнювати кювети вздовж доріг, болота, меліоративні та магістральні канали, окремі ділянки старих річищ, ями, що виникли в кар'єрах цегельних заводів, тощо. Ворогів у карася багато: щуки, окуні, судаки, йоржі, чопи, сомики, соми та інші риби. Росте карась порівняно швидко у тепловодних ставках, де крім природних кормів є вдосталь і штучних.


Карась золотистий

Поширений у болотах, малопридатних для життя інших риб, на Закарпатській низовині, в заплавах Дністра, у водоймах, що утворились на місці кар'єрів, у відстійниках промислових вод, стічних каналах, вода яких придатна для життя. Відрізняється від звичайного карася високим і коротким тілом (висота його без хвостового плавця становить 1,5—2 довжини). Забарвлення мідно-руде або червонувато-золотисте, плавці червоні. За способом життя мало відрізняється від сріблястого, але більш теплолюбний, росте повільніше, має нижчу плодючість. Ікру викидає у червні. При температурі води 20° ікра розвивається до личинки за 4—5 днів, а ще через 3—4 дні виходять мальки. Живе до 5 років.


Товстолоб

Досягає у довжину 1 м, ваги — до 16 кг. Добре відрізняється від інших риб маленькою порівняно товстою головою, широким лобом, низько розміщеними очима. На череві, від горла до анального отвору, має невкритий лускою кіль. Живе довго. Живиться переважно рослинним кормом. Нереститься у травні — червні. Статевозрілим стає на п'ятому — шостому році життя. Одна самка масою понад 10 кг відкладає до 500 тис. ікринок.

Статева зрілість товстолобиків настає у віці 3-4 років. Нереститься після досягнення температури води 18-20°C, що збігається з різким підняттям води в річці - в травні-червні. Ікру викидає на течії в місцях з вирами. Ікра пелагічна, у воді набухає та збільшується в розмірах і розвивається, пливучи вниз за течією. При попаданні в стоячу воду ікра тоне і гине. Необхідно 100 і більше км русла річки з течією для розвитку ікри. Плодючість висока - у великих рибин масою понад 20 кг - до 3 мільйонів, у ставкових риб масою до 8 кг - до 1 мільйона ікринок.

Товстолобик належить до зграєвих прісноводних риб. Ця риба є прекрасним меліоратором водойм. За допомогою свого ротового апарату білий товстолобик профільтровує зацвілу, зелену і каламутну від детриту воду. У природі на період зими впадає у сплячку у заглибинах нешвидких річок. Харчуються переважно дрібними водоростями на мілководді.


Вусач звичайний або марена, тисівка

Поширений у всіх водоймах передгір'їв, низин і частково в гірських. Віддає перевагу неглибоким, з чистою водою і порівняно швидкою течією водоймам з піщаним, глинистим або кам'янистим дном, в яких багато безхребетних донних організмів. Вусачів неважко впізнати за довгим хоботоподібним рилом і двома парами довгих вусиків, з яких одна пара розміщена на кінці верхньої губи, що прикриває нижню, а друга пара — у кутках рота. Губи м'ясисті, висувні. Звичайний вусач відрізняється від південного чи балканського виїмчастим спинним плавцем, останній (четвертий) промінь якого потовщений, нерозгалужений і закінчується зубчиками. Забарвлення однотонне, оливково-зелене, спинний і хвостовий плавці на кінцях темні, інші — червонуваті. В карпатських водоймах переважають особини завдовжки ЗО—40 см і масою 3 кг. Живе понад 10 років.

Нереститься протягом травня — першої половини червня. Залежно від настання весни, висоти над рівнем моря, можуть бути відхилення на 2—3 тижні, але завжди в межах згаданого строку. На нерест йде групами або косяками проти течії. Відкладає ікру на швидкопроточних з кам'янистим дном ділянках річок. Живиться вусач личинками водяних комах, молюсками, ракоподібними, земляними черв'ячками, яких активно добуває із підмитих глинистих берегів, дрібною рибою, охоче їсть плоди черешні і легко потрапляє на гачок, наживлений ними. У каламутній теплій воді більш активний, ніж у прозорій. Має багато природних ворогів, але, незважаючи на це, є численною рибою.


Головень

Поширений у водоймах передгір'їв, заходить у гірські річки й окремі частини низинних. Віддає перевагу ділянкам з проточною чистою водою. Нагрівання води вище 25° не переносить. Молодь головня тримається в гірських водоймах, але в міру росту спускається нижче по течії. Головнів легко відрізнити від інших видів за широкою клиноподібною головою з нижнім ротом, великою лускою, широким коротким тілом, заокругленим підхвостовим плавцем. Забарвлення спини темно-зелене, з боків жовтувате, черевце сріблясто-біле, плавці оранжеві. Позаду зябрової кришки є по одній досить великій і добре помітній плямі. Луски закінчуються облямівкою із темних цяточок. Найбільші розміри головня звичайного: довжина — 100 см, маса — 10 кг. Проте такі крупні особини зустрічаються рідко. Найчастіше на гачок потрапляють особини завдовжки 10— 20 см, масою 100—150 г. Живе понад 20 років.

Нереститься в травні — першій половині червня, у дрібних річках передгір'їв у теплі роки — в останній декаді квітня, коли вода прогрівається до 11—12°. Статевозрілими стають самки на третьому, самці на четвертому році життя. Голова і частково спина самців у нерестовий період вкривається дрібними, молочного кольору горбками. Молодь головня тримається біля берегів, які поросли вербняками, лозняками, вільшняками. Охоче поїдає травневих хрущів, бронзівок, листоїдів і колорадських жуків, метеликів-біланів та інших комах, які падають у воду. Дорослі головні тримаються поодинці, полюючи на велику здобич: риб, в тому числі дрібних головнів, жаб, раків, тритонів; поїдають полівок, землерийок, кротів, які потрапляють у воду.


Ялець

Зустрічається у водоймах передгір'їв та низин. Віддає перевагу ділянкам річок завглибшки до 1 м з чистою проточною водою і швидкістю течії до 0,5 м/сек. Вимогливий до гідробіологічного режиму водойм: не переносить забруднень навіть у дорослому віці. За своїм зовнішнім виглядом ялець дуже подібний до молодого головня, але відрізняється від нього більш стиснутим тілом, вужчою головою, малим ротом. У карпатських річках виростає до 20 см і 200 г. Живе 10 років. Старших особин серед популяцій яльців не виявлено. Нереститься в квітні, проте може починати нерест в останній тиждень березня, а закінчувати у першій половині травня. Взагалі відкладає ікру тоді, коли вода прогрівається до 8—9° (починає розцвітати верба). Статевозрілим стає на третьому році життя, коли досягає у довжину 13—14 см. Майже все літо тримаються косяками на бистринах і мілинах, де інтенсивно живляться. Величина косяків залежить від чисельності риби у водоймі. З настанням осені запливають на глибші ділянки, але не припиняють живитися до тих пір, поки температура води не знизиться до 4—3°. Більш всеїдний, ніж головень. Протягом літа живиться водоростями, личинками комах, молюсками, ракоподібними. У великій кількості споживає комах, що падають у воду з повітря, охоче збирає зернини злакових, ягоди черешні, суниці, які потрапляють у водойму.


В'язь

Легко відрізняється від інших риб своїм товстим тілом, досить широкою, але короткою головою, малим косим ротом. Дуже схожий на головня, але спинний плавець у в'язя виїмчастий. Забарвлення спини синювато-сіре, майже чорне з металічним блиском, боки вище бічної лінії синювато-білі, нижче — сріблясто-блакитні, черево біле. Спинний і хвостовий плавці сірувато-оранжеві, інші — червоні. Під час нересту на голові і зябрових кришках статевозрілих самців з'являються жовтуваті горбки, забарвлення голови обох статей стає золотистим. Живе понад 10 років. Нереститься, коли вода прогрівається до 7—8° (у березні—квітні), що часто співпадає з цвітінням береста (в'яза) та ільму. Якщо весна дощова і сніжна, нерест може затягнутися на ЗО—40 діб. Затримується нерест також у повені, коли каламутна вода, довго спливає крига тощо. Статевозрілим стає на третьому році життя, коли досягне у довжину 16—18 см і 200—250 г маси. На нерест в'язі йдуть косяками по 10—30 особин однакових розмірів, залежно від кількості риб у водоймі. Чим крупніші особини, тим менше їх у косяку. На нерест із низинних ділянок річок запливають у передгірні, розшукують бистрини, перекати з кам'янистим дном, завглибшки до 1 м. Живуть осіло, але час від часу полишають обжиті місця, випливають на мілини й інтенсивно живляться. В'язь дуже обережна риба, на гачок рибалок потрапляє рідко, лише в каламутній воді і вночі.  В'язь всеїдний. Молодь до двох років поїдає велику кількість водоростей, личинок комах, дрібних молюсків тощо. Крупніші риби хапають також дрібних риб, жаб, жуків, коників, які потрапляють у воду з дерев та кущів, що звисають над водоймами.


Краснопірка

Віддає перевагу слабо-проточним водоймам, зарослим болотною та гідрофільною рослинністю. Красноперку легко відрізнити від плітки, в'язя та інших схожих на неї риб кінцевим, дуже малим і спрямованим вверх ротом. Тіло високе, вкрите великою лускою. Спина темно-бурувата з блакитним або зеленуватим металічним відблиском, боки мідно-жовті, черево сріблясте. Спинний плавець біля основи чорнуватий, до вершини червоний, грудні плавці доверху оранжеві, знизу сірі. Черевні і хвостовий плавці яскраво-червоні. Під час нересту у самців на голові і тулубі з'являються білі горбки. Нереститься у травні, а коли рано настає весна і вода прогрівається до 12—14°, ікрометання може початись у квітні. Ікру відкладає неподалік від постійного місця перебування на затишних мілких ділянках водойм. Одна самка відкладає 10—50 тис. ікринок діаметром 1 мм, порціями у кілька разів. Великі особини можуть відкласти до 400 тис. ікринок.

Краснопірка споживає багато водоростей, особливо нитчастих, а також комах, які потрапляють у воду (коники, листоїди), водяних безхребетних (п'явки, молюски, плавунці, черви), ікру риб, жаб, молюсків. Досить невибаглива до якості води, часто живе разом із карасями, линами, в'юнами, проте забруднень хімічними речовинами не переносить.


Амур білий

Білий амур відрізняється від інших риб широким лобом, кінцевим ротом, що має вигляд півмісяця. Забарвлення спини зеленувато- або жовтувато-сіре, боки темно-золотисті, по краях бічних лусок помітна темна облямівка. Черево світло-золотисте. Спинний і хвостовий плавці темні, інші — світлі. Зіниця ока золотиста. Належить до риб з тривалим періодом життя. Швидко росте, статевозрілим стає на сьомому році, тобто коли досягне 65—70 см і 3,5—4,5 кг.

Нерест білого амура проходить при температурі води 26—30° у червні, липні і першій половині серпня. На нерест самки пливуть на мілини, які добре прогріваються завдяки слабопроточній або навіть стоячій воді. Самка відкладає порціями від 29 до 800 тис. ікринок. У теплій воді ікра швидко розвивається. Вона не приклеюється до рослин, а знаходиться у завислому стані під поверхнею води. Личинки живляться зоопланктоном (дафнії, циклопи), мальки поїдають рослинну їжу, серед якої дедалі переважає болотна. Білий амур добре росте: однорічні риби досягають 8—12 см у довжину і 150—200 г маси, дворічні — 15—22 см і 320—480 г, трирічні — 23— 28 см і 490—530 г. У семирічному віці білі амури досягають 70 см і важать до 4 кг. Живиться водною і затопленою рослинністю, яку поїдає у величезних кількостях.


Вівсянка

Вівсянка помітно відрізняється від інших близьких до неї риб неповною бічною лінією, яка починається біля зябрових кришок і закінчується на рівні грудних плавців. Тіло вкрите великими лусками, що слабо тримаються. Підхвостовий плавець починається під спинним і ширший за нього. Рот верхній. Забарвлення спини зеленувате, боки сріблясті з металічним відблиском, плавці безбарвні. Під час нересту на голові самців з'являються білі епітеліальні горбочки, у самок перед підхвостовим плавцем та навколо анального отвору — горбисте потовщення. Найбільша довжина — 8 см.

Нереститься вівсянка при температурі води 15°, здебільшого у травні—червні. Ікру відкладає порціями протягом одного-двох місяців, в міру її дозрівання. Ікра приклеюється з нижнього боку листочків водної рослинності, близько до поверхні води. У теплій воді ікра розвивається порівняно швидко: на 5—8-й день вилуплюються личинки, а через 3—6 днів вони перетворюються у мальків, які тримаються зграйками під поверхнею води.


Підуст

Поширений у всіх низинних і передгірних водоймах, у гірські запливає під час нересту. Віддає перевагу ділянкам річок з повільною течією. Порівняно велика риба й численна, що зумовлене деякими біологічними особливостями (ранній нерест, стійкість до забруднення води, всеїдність тощо). Підуста неважко пізнати за такими ознаками: рот нижній у вигляді поперечної щілини, нижня щелепа вкрита роговим чохлом. Очеревина сильно пігментована, чорна. Забарвлення спини темне, з боків — світле. Спинний та хвостовий плавці сірі або чорнуваті, інші — червонуваті. У самців під час нересту на голові з'являються тверді світлі епітеліальні горбочки. Максимальні розміри риби в карпатських річках — 35—40 см і 2,5—3 кг. Характеризується середньою тривалістю життя. Нерест проходить у березні — квітні. Плодючість підуста залежить від віку і розмірів риби. Самки стають статевозрілими на четвертому, самці — на п'ятому році життя, коли виростають до 20 см і набирають маси 250 г. Самка відкладає від 1,5 до 12 тис. ікринок діаметром до 2 мм кожна. Ікра падає на дно і після запліднення прилипає до каміння. При температурі води 10° ікра протягом 15—17 діб розвивається до личинки.

Доросла риба живиться переважно водоростями, збираючи їх з підводного каміння, звідсіля, напевно, одна з народних назв риби — скобляр. Постійно тримається прируслових частин дна, на поверхню спливає досить рідко, але їжу в цей час із течії не бере. Крім водоростей, поїдає личинок і комах, здебільшого донних, а весною й літом і тих, що потрапляють у воду з повітря, а також земляних черв'яків.


Гірчак

Поширений у низинних і передгірних водоймах з мулистим, глинистим, пісчаним дном і слабопроточною або стоячою водою. Має порівняно високе тіло і неповну бічну лінію. Луска велика. Очеревина чорна. У самок на час нересту розвивається довгий яйцеклад. У самців, які під час нересту стають фіалково-червоними з боків, на кінці рила з кожного боку є трикутні або півмісячної форми порожнини, вкриті білими епітеліальними горбками завбільшки з макове зерно. Нерест відбувається від травня до липня. Плодючість невелика — від 225 до 300 ікринок. Розвиток ікри при температурі води 15—18° проходить протягом 5—8 діб. Личинки залишають молюска перед самим перетворенням у малька. Однорічні особини досягають 3 см і 10 г. На другому році життя гірчаки стають статевозрілими, досягаючи у довжину 3—4 см і маси 10—12 г. Гірчаки живуть зграйками по 10—20 особин. Живляться виключно водоростями та дрібними водними організмами. Самі є кормом для хижих риб.


Білизна

Білизну легко відрізнити від інших риб по нижній щелепі, що видається за верхню. Рот великий, кінцевий, від черевних плавців посередині черева тягнеться кіль, вкритий лускою. Забарвлення спини синювато-сіре, боки блакитно-білі, черево біле. Спинний і хвостовий плавці сірі з блакитним відблиском, інші — світло-сірі з червонуватим відтінком. Самці, які «одяглися» у шлюбний наряд, мають на голові, зябрових кришках і тулубі білуваті горбочки. Нереститься у квітні — на початку травня, коли вода прогріється до 9—10°. Статева зрілість настає у 3—5 років, коли досягають 33 см і 1,2 кг. Залежно від віку і розмірів одна самка відкладає від 40 до 300 тис. ікринок, які падають на дно. Іноді ікра відкладається на нижні частини водної рослинності (у слабопроточних водоймах старих річищ). При температурі води 12—15° ікра розвивається до личинки протягом 6—11, від личинки до малька — за 4—6 діб. Живиться білизна до дворічного віку зообентосом (личинки водяних комах, черви, молюски), пізніше стає хижаком, настирливо переслідує різних риб, зокрема бистрянок, верховодок, гірчаків, підустів, головнів та молодь судака. Живе осіло. Особини масою понад 2 кг мають свою мисливську територію, на яку не пускають інших особин (свого виду і чужих).


Рибець

Рибця від інших риб можна відрізнити за наявністю кіля, який тягнеться від спинного до хвостового плавця. Рот нижній, форми півмісяця, при розкриванні стає чотирикутним. В анальному плавці є 17—22 розгалужених променів. Верхня щелепа разом з ростральною частиною дещо висунута вперед по відношенню до нижньої. Спина блакитно-сіра, черевце сріблясто-біле, спинний і хвостовий плавці червонуваті з чорними кінцями, грудні, черевні і підхвостовий плавці блідо-жовті. Під час нересту спина стає чорною, черево .(посередині), спинний, черевні і підхвостовий плавці — червоними. У самців на голові, зябрових кришках і на краях лусок в шлюбний період з'являються білуваті епітеліальні горбочки. Статевозрілі особини живуть у гирлах рік, лиманах, звідки пливуть на нерест спочатку в низов'я рік, а пізніше — у верхів'я. Молодь живе в річках до 2—3 років. Належить до риб з середньою тривалістю життя. Нереститься протягом червня, але припливає до нерестилищ ще в травні. Нерестилища вибирає у верхів'ях річок з кам'янистим і галечниковим дном і швидкістю течії. На нерестилища йде великими косяками, в яких переважають самці. Статевозрілими рибці стають на третьому-четвертому році, коли досягають 12—13 см. Ікру метають порціями протягом 20—ЗО діб. Живиться молодь зоопланктоном, а коли підростає — донними личинками комах, яких ретельно розшукує під камінням, у мулі, глині. В карпатських річках рибець охороняється цілорічно.


Верховодка

Поширена в низинних та передгірних частинах усіх річок. Живе зграями, тримається відкритих вод, уникає ділянок, зарослих водною рослинністю. Для верховодки характерне довге, досить стиснуте голе тіло з гострим виступом між анальним та черевними плавцями. Черево вкрите дрібною тонкою блискучою лускою, яка легко відпадає. Рот кінцевий. В анальному плавнику — від 14 до 20 розгалужених променів. Максимальна довжина — 12— 15 см. Належить до групи риб з коротким періодом життя.

Ікру відкладає порціями протягом квітня—травня, деколи до початку червня. Статевозрілою стає на другому або третьому році життя, коли досягає в довжину 7—8 см. Одна самка відкладає від 3 до 11 тис. ікринок. Для нересту вибирає неглибокі ділянки річок із слабою течією, в яких є коріння, трави, водорості або крупний пісок чи гравій. Однорічні особини досягають 6, дворічні — 10 см. Живиться комахами, які потрапляють у воду, зоопланктоном, ікрою інших риб. Сама є поживою для багатьох риб.


Бистрянка або плотиця, сухоребриця, летяк, білявка

Водиться у низинних та передгірних частинах усіх річок Карпат. Надає перевагу мілководним ділянкам з швидкістю течії до 0,6—0,7 м/сек. Живе косяками, в яких буває від кількох рибин до двох-трьох десятків. Бистрянку неважко відрізнити від інших риб за наявністю двійчастої темної смуги, що тягнеться вздовж бічної лінії. Тіло вище, ніж у верховодки. Забарвлення спини темно-оливково-зелене, боки зеленувато-сріблясті, черево біле. Максимальна довжина — 12 см. Нереститься протягом травня. Ікру (3—10 тис, діаметром 0,5 мм) відкладає на бистроводні мілини з кам'янистим або галечниковим дном при температурі 12—14°. Ікра падає на дно. При температурі 15—17° розвивається до личинки і малька протягом 11—18 діб. Молодь живиться планктоном і бентосом, на другому році життя стає статевозрілою. Бистрянка — численна риба карпатських водойм. Живиться різними безхребетними тваринами, споживає ікру інших риб.

Управління Державного агентства рибного господарства у Чернівецькій області

Адреса: вул. Шептицького, 2, м. Чернівці, індекс - 58000

тел.:+38 (0372) 52-00-27 , тел/факс:+38 (0372) 52-21-55

E-mail: chnv.rp@darg.gov.ua , Chernivcirubooxorona@i.ua

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

ДАРГ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

        f y t